вимитий
ВИ́МИТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́мити.
Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (І. Нечуй-Левицький);
У хатi вогко, пахне вимитою пiдлогою, свiжими рядюжками i пирiжками з горохом (В. Винниченко);
Зеленіло свіже, вимите дощем село (М. Стельмах);
* У порівн. Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (П. Колесник);
// ви́мито, безос. пред.
Радісно, що в хаті у їх [у них] – як у вінку: на столі новий килим, по стінах скрізь червоніють рушники .. Долівка, піч, лавки – все вимито й вимазано (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)