вимощувати

ВИМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИМОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МОСТИТИ, ощу, остиш, док., що і без прям. дод.

Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось.

– Царівні не встид тут сидіти! – хвалився він, вибиваючи та вимощуючи [сіно на возі], щоб не було ні згористо, ні з ямами (Панас Мирний);

Артилеристи пройшли через невідомі гори, вимощуючи камінням і колодами вузьку дорогу (В. Кучер);

Батько вимостив сіном Максимового воза, заслав картатою рядниною (Є. Кравченко);

// Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось.

Коли я мав час, я приходив на будову, втискався до її середини, вітався з людьми у синіх потертих комбінезонах, переважно італійського походження, які вимощували помости, вставляли двері, закріпляли шафки (У. Самчук);

Він [ворог] хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. вимощувати — вимо́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимощувати — -ую, -уєш і рідко вимощати, -аю, -аєш, недок., вимостити, -ощу, -остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. || Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимощувати — див. мостити  Словник синонімів Вусика
4. вимощувати — БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей).  Словник синонімів української мови
5. вимощувати — Вимо́щувати, -мо́щую, -мо́щуєш; ви́мостити, ви́мощу, ви́мостиш; ви́мости, -стіть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вимощувати — ВИМОЩУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИМОЩАТИ, аю, аєш, недок., ВИМОСТИТИ, ощу, остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. — Царівні не встид тут сидіти!...  Словник української мови в 11 томах