вимощувати

ВИМОЩУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИМОЩАТИ, аю, аєш, недок., ВИМОСТИТИ, ощу, остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось.

— Царівні не встид тут сидіти! — хвалився він, вибиваючи та вимощуючи [сіно на возі], щоб не було ні згористо, ні з ямами (Панас Мирний, III, 1954, 316);

Артилеристи пройшли через невідомі гори, вимощуючи камінням і колодами вузьку дорогу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 260);

— Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала [відьма], Щоб не знать було, що стрига (Тарас Шевченко, I, 1951, 368);

Батько вимостив сіном Максимового воза, заслав картатою рядниною (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 11);

// Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось.

Він [ворог] хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 152).

Значення в інших словниках

1. вимощувати — вимо́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимощувати — -ую, -уєш і рідко вимощати, -аю, -аєш, недок., вимостити, -ощу, -остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. || Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимощувати — ВИМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИМОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МОСТИТИ, ощу, остиш, док., що і без прям. дод. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. – Царівні не встид тут сидіти!...  Словник української мови у 20 томах
4. вимощувати — див. мостити  Словник синонімів Вусика
5. вимощувати — БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей).  Словник синонімів української мови
6. вимощувати — Вимо́щувати, -мо́щую, -мо́щуєш; ви́мостити, ви́мощу, ви́мостиш; ви́мости, -стіть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)