вимучено

ВИ́МУЧЕНО.

Присл. до ви́мучений 2.

– А це моя мама, – обняла за плечі жінку дівчина. – Галина Михайлівна, – вимучено всміхнулася та (Ю. Мушкетик);

Зрештою він витер піт із чола, за вухами і вимучено протяг: – Ні, треба лягти перепочити, бо голова як не лусне (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. вимучено — Присл. до вимучений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вимучено — див. удавано  Словник синонімів Вусика