вимушено
ВИ́МУШЕНО.
Присл. до ви́мушений 3.
Подав [Постолака] широку мужицьку руку, вимушено й валкувато (С. Добровольський);
Трималася [Меланія] вимушено, силувано й незграбно, і з часом ця силуваність не тільки не зменшувалась, а, навпаки, ще більше впадала йому в вічі (О. Гончар);
Розмова точилася мляво, вимушено (В. Козаченко);
Сотник вимушено, з болісним зусиллям посміхнувся (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)