вимуштруваний
ВИ́МУШТРУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́муштрувати.
Був [Максим] цілком протилежна натура. Високий і білявий, вимуштруваний у військовій службі, од якої лишалась у нього лиш зручність в рухах та брава постать (М. Коцюбинський);
Микулині дружинники були так ним вимуштрувані, що знали вже навпомацки кожну п'ядь цієї землі (А. Хижняк);
На вас чекає класичний інтер'єр роботи найкращих італійських дизайнерів, вишукана середземноморська кухня, великий вибір вин і вимуштруваний персонал (з мови реклами);
Навколо наглядачі з вимуштруваними собаками (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)