вимішувати
ВИМІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́МІСИТИ, ішу, ісиш, док., що.
Місячи (див. міси́ти 1), ретельно розминаючи, готувати (тісто, глину і т. ін.).
Молодиця вимішувала тісто в діжі (М. Шеремет);
Глину довго вимішують босими ногами, ріжуть металевим лезом – раз по раз, дрібно, щоб вилучити всі камінчики, і знову обливають водою (із журн.);
Дві третини тіста викладаємо на дощечку, посипану борошном, вимішуємо його доти, поки воно не відставатиме від рук (з Інтернету);
[Галя:] А хіба я винна, що не можу вимісити хліба, що не здою корови гаразд? (М. Кропивницький).
ВИМІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́МІШАТИ, аю, аєш, док., що.
Мішаючи (див. міша́ти¹ 1) що-небудь, робити однорідним, надавати рівномірної густоти чи складу.
Настя серед двору вимішувала свині дерть у цебрі (С. Васильченко);
Як свекруха поралась біля печі, то й вона помагала їй вимішать кашу (О. Стороженко);
Для приготування лимонного бісквіта з білків і цукру збити круту піну, додати жовтки, цедру і сік із лимона, вимішати, всипати просіяне борошно і знову ретельно вимішати (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)