винаймати

ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, діал. ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; док., кого, що.

Те саме, що найма́ти.

Винаймали [заробітчани] собі поле й ходили на роботу (О. Кобилянська);

Приїздили сюди [до Чорнобиля] надовго, нерідко на ціле літо, .. винаймали дачі, .. готували на зиму соління і варення (Ю. Щербак);

Своїх відважних воїнів посилали проти всіх. Часом навіть винаймали комусь за золото, як ото верблюда (Ю. Логвин);

Члени правління нашого будинку збирають кошти на обслуговування будівлі, винаймають постачальників, ремонтників (з газ.);

Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (А. Крушельницький);

З початком літа винаймив Василь для “своїх” човен на ставі [ставу] (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. винаймати — винайма́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. винаймати — -аю, -аєш, недок., винаймити, -млю, -миш; мн. винаймлять; і винайняти, -йму, -ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винаймати — НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр.  Словник синонімів української мови
4. винаймати — ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Коб.  Словник української мови в 11 томах