винаймати

ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати.

Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Коб., II, 1956, 29);

У двох товаришів, що винаймали окрему хату, сходився.. таємний кружок (Мак., Вибр., 1954, 57);

З початком літа винаймив Василь для "своїх" човен на ставі (Вільде, На порозі, 1955, 59);

Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (Круш., Буденний хліб.., 1960, 47).

Значення в інших словниках

1. винаймати — винайма́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. винаймати — -аю, -аєш, недок., винаймити, -млю, -миш; мн. винаймлять; і винайняти, -йму, -ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винаймати — ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, діал. ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; док., кого, що. Те саме, що найма́ти. Винаймали [заробітчани] собі поле й ходили на роботу (О.  Словник української мови у 20 томах
4. винаймати — НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр.  Словник синонімів української мови