винахід
ВИ́НАХІД, ходу, ч.
1. Дія за знач. винахо́дити 1.
Не раз думав Тарас, дивлячись на втомлених жінок, яке б щастя було для них, коли б чиясь геніальна людська думка дійшла до винаходу машин, що замінили б і жниць, і в'язальниць, і полільниць (О. Іваненко);
Обмеженість усної мови в часі частково подолана після винаходу звукозапису (з навч. літ.).
2. Те, що винайдене, зовсім нове і невідоме до цього.
Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання – це переворот у всьому залізничному транспорті. Це світовий винахід (О. Донченко);
Він віддав роботі над цим винаходом багато років, він ясно бачив у мріях свою пластмасу, прозору, ніби скло, ціннішу від сталі (В. Собко);
Колись слов'яни їли просто на землі. Стіл на високих ніжках є пізнішим винаходом (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)