виноградник
ВИНОГРА́ДНИК, у, ч.
Ділянка землі, плантація, де вирощують виноград.
Кругом хати зеленів здоровий виноградник (І. Нечуй-Левицький);
Степова оселя й дальні виноградники – все потопало в мовчазному концерті цвіркунів (М. Хвильовий);
Ось і сьогодні: і на виноградник біжи, і за добрива клопочись, а там ще й семінар по виноградних кліщах та листокрутці... (О. Гончар);
Обираючи місце для винограднику, надають перевагу південним і південно-західним схилам (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)