винокурня
ВИНОКУ́РНЯ, і, ж., заст.
Те саме, що ви́нниця 1; ґуральня.
Конашка .. почав господарювати, носився з планами будови якоїсь особливої винокурні (П. Кочура);
На винокурні не залишилося нікого (В. Петльований);
В Литву до себе вивіз наші дзвони литовський гетьман Януш Радзивілл. Покинуті, попалені, похмурні стоять двори, базари, винокурні (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)