винокурня
ВИНОКУ́РНЯ, і, ж., заст. Те саме, що ви́нниця 1, гура́льня.
Конашка.. почав господарювати, носився з планами будови якоїсь особливої винокурні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 222);
На винокурні не залишилося нікого (Петльов., Хотинці, 1949, 40).
Словник української мови (СУМ-11)