винокурний

ВИНОКУ́РНИЙ, а, е, заст.

Стос. до винокуріння.

Поміщики посідали панівне становище у винокурній промисловості (з наук. літ.);

// Признач. для винокуріння.

Мокровольський має в Подільській губернії поблизу Вінниці винокурний завод і потребує туди ділової, тямущої людини на посаду управителя (Ю. Хорунжий);

Майстерні, фабрики, конюшні, нові машини на винокурному заводі – все це з гордістю показує Кочубей (М. Слабошпицький).

Значення в інших словниках

1. винокурний — виноку́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. винокурний — -а, -е. Стос. до винокуріння. || Признач. для винокуріння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винокурний — ВИНОКУ́РНИЙ, а, е. Стос. до винокуріння. Поміщики займали пануюче становище також у винокурній промисловості (Іст. УРСР, І, 1953, 393); // Признач. для винокуріння. Цукрові та винокурні заводи, великі маєтки.. знищуються селянами та солдатами (Головко, II, 1957, 482).  Словник української мови в 11 томах