винокурний

виноку́рний

-а, -е.

Стос. до винокуріння.

|| Признач. для винокуріння.

Значення в інших словниках

1. винокурний — виноку́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. винокурний — ВИНОКУ́РНИЙ, а, е, заст. Стос. до винокуріння. Поміщики посідали панівне становище у винокурній промисловості (з наук. літ.); // Признач. для винокуріння.  Словник української мови у 20 томах
3. винокурний — ВИНОКУ́РНИЙ, а, е. Стос. до винокуріння. Поміщики займали пануюче становище також у винокурній промисловості (Іст. УРСР, І, 1953, 393); // Признач. для винокуріння. Цукрові та винокурні заводи, великі маєтки.. знищуються селянами та солдатами (Головко, II, 1957, 482).  Словник української мови в 11 томах