винокуріння
ВИНОКУРІ́ННЯ, я, с., заст.
Виготовлення горілки і спирту із зерна, картоплі і т. ін. способом перегону.
З виникненням промислового винокуріння асортимент напоїв, виготовлюваних в Україні домашнім способом, зменшувався (з наук.-попул. літ.);
Наприкінці XVII – на початку XVIIІ ст. провідними промислами на українських землях було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чумацтво (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)