випаровуватися
ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ПАРУВАТИСЯ, ується, док.
1. Перетворюватися на пару, переходити в газоподібний стан.
В кулеметах випаровувалась вода, бійці підносили її відрами з річки (О. Десняк);
Через листя рослин випаровується багато вологи, особливо під час посухи (з наук. літ.);
* Образно. Ранок уже набрав повної сили, світанкова прохолода випарувалася під потужними променями літнього сонця (О. Бердник).
2. перен. Зникати, щезати.
– Чим більше думала [Ганна], .. тим більше й більше випаровувався її веселий настрій (В. Козаченко);
Коли прийшла весна, тепло, зелена радість, – ці мрії розтопились, випарувались як без сліду (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)