випаровувати
ВИПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПАРУВАТИ, ую, уєш, док.
1. що. Виділяти в повітря рідину, вологу і т. ін., що перетворюються на пару, переходять у газоподібний стан.
Нам уже не треба випаровувати тонни води, щоб дістати частку грама важкої води (В. Владко);
Злущений ґрунт менше випаровує вологи (з наук. літ.);
Різні рослини випаровують неоднакову кількість води (з навч. літ.);
// Виділяти з парою.
Явір, гірчак, конопельки .. випаровували дражливі, запаморочливі пахощі (К. Гордієнко);
Сміття здіймалося високими мурами, випаровуючи в сонячну просторінь п'янливі запахи гнилизни і трухлявини, запаморочливі аромати скислої ярини і збродженого хліба (Ю. Винничук);
* Образно. Світла аура офіри і темна аура відщепенства випаровували у галактичну сферу свою незриму кров та плоть (С. Процюк).
2. з чого, перен. Те саме, що випаро́вуватися 2.
Увесь чар її [дівчини] рис, вся тонка й далекосяжна отрута посмішки та очей випарували вмить з її обличчя (В. Підмогильний);
Коли б у ту душу трохи більше світла, то й фальш випарувала б з неї, як туман з долини, коли заглянуть туди промені сонця (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)