випаровувати
ВИПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПАРУВАТИ, ую, уєш, док.
1. перех. Виділяти в повітря рідину, вологу та ін., що перетворилися в пару, перейшли в газоподібний стан.
Злущений грунт менше випаровує вологи (Зерн. боб. культ., 1956, 28);
Явір, гірчак, конопельки .. випаровували дражливі, запаморочливі пахощі (Горд., Дівчина.., 1954, 190).
2. неперех. Те саме, що випаро́вуватися.
В пору, як Пес гарячіший стає і розжеврює сонце, Як випаровують води і кров стискається в жилах,.. Всупереч світові, Ніл зустрічає тоді свою зиму (Зеров, Вибр., 1966, 365);
Коли б у ту душу трохи більше світла, то й фальш випарувала б з неї, як туман з долини, коли заглянуть туди промені сонця (Вільде, Сестри.., 1958, 397).
Словник української мови (СУМ-11)