випещений
ВИ́ПЕЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́пестити.
Оксамитовими ясно-зеленими килимами стелилися дбайливо випещені ниви німців-орендаторів (С. Черкасенко);
Гаряча мужицька краса [Мар'яни], випещена й вичепурена в місті, тепер хвилювала в селі не тільки молодь, навіть жонатих (С. Васильченко);
Семенові хочеться впасти на шию коневі, обняти його й говорити до нього ласкавою мовою, – він зрозуміє, ця шляхетна, випещена для блискавичного льоту тварина (Л. Смілянський).
2. у знач. прикм. Гарний зовні завдяки дбайливому догляду.
Хуса похмурий, роздратований, проходжується по світлиці нерівним кроком, посіпуючи випещену бороду (Леся Українка);
Люди сиділи в них [у каретах] гладкі, поважні, випещені (Василь Шевчук);
На відкриту веранду вийшла випещена білолиця жінка з чорним, як смола, волоссям (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)