випин

ВИ́ПИН, у, ч.

Випнута частина чого-небудь.

Ліве передсердя у людини має невеликий випин – так зване вушко серця (з наук.-попул. літ.);

Скелястий випин Карантинного мису. В зелених заростях – дві величезні нори, залишки вирубаних у скелі склепів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. випин — ви́пин іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. випин — -у, ч. Місце, що випинається; виступ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випин — ВИ́ПИН, у, ч. Місце, що випинається. Ліве передсердя у людини має невеликий випин — так зване вушко серця (Наука.., 3, 1957, 16).  Словник української мови в 11 томах