випин
ВИ́ПИН, у, ч.
Випнута частина чого-небудь.
Ліве передсердя у людини має невеликий випин – так зване вушко серця (з наук.-попул. літ.);
Скелястий випин Карантинного мису. В зелених заростях – дві величезні нори, залишки вирубаних у скелі склепів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випин — ви́пин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- випин — -у, ч. Місце, що випинається; виступ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випин — ВИ́ПИН, у, ч. Місце, що випинається. Ліве передсердя у людини має невеликий випин — так зване вушко серця (Наука.., 3, 1957, 16). Словник української мови в 11 томах