випльовувати
ВИПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.
Плюючи, викидати що-небудь із рота.
Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний);
Вона взяла ложку борщу і трохи не виплювала додолу (І. Нечуй-Левицький);
Смак [ягід] був не особливий, а що найгірше, що пісок і порох так їй скрипіли по зубах, що воліла б була зовсім виплювати (Н. Кобринська);
* Образно. Кулемети літаків почали випльовувати свої смертоносні черги (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)