випльовувати
ВИПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.
Плюючи, викидати що-небудь із рота.
Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний);
Вона взяла ложку борщу і трохи не виплювала додолу (І. Нечуй-Левицький);
Смак [ягід] був не особливий, а що найгірше, що пісок і порох так їй скрипіли по зубах, що воліла б була зовсім виплювати (Н. Кобринська);
* Образно. Кулемети літаків почали випльовувати свої смертоносні черги (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випльовувати — випльо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- випльовувати — -ую, -уєш, недок., виплювати, -юю, -юєш, док., перех. Плюючи, викидати що-небудь з рота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випльовувати — ВИКИДА́ТИ (випускати з себе), ВИВЕРГА́ТИ, ВИПЛЬО́ВУВАТИ (з рота). — Док.: ви́кинути, ви́вергнути, ви́плюнути. Височенний димар викидає клубки чорного диму (Панас Мирний); Вулкан вивергає.. потоки.. лави (С. Словник синонімів української мови
- випльовувати — Випльо́вувати, -пльо́вую, -вуєш; випльо́вуй, -вуйте; ви́плювати, -плюю, -плюєш; ви́плюй, -плюйте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- випльовувати — ВИПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Плюючи, викидати що-небудь з рота. Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Мирний, IV, 1955, 21); Смак [ягід] був не особливий, а що найгірше... Словник української мови в 11 томах