випропадати
ВИ́ПРОПАДАТИ, ає, док., розм.
Пропасти, зникнути один за одним.
Піп як тупнув ногою, Як мотнув головою, Як потряс бородою, Як закричить, Як заверещить: “Ще таких людей не було і не буде, Коли б випропадали такі бідні люди!” (з казки);
– Всі відьми й відьмаки випропадали: не стало їм життя поміж теперішніми людьми (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)