випрямлятися
ВИПРЯМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, рідко ВИПРЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ПРЯМИТИСЯ, млюся, мишся; мин. ч. ви́прямляться; док.
Розправлятися або ставати прямо, рівно.
Тимоха .. став випрямлятись, мов і справжній солдат (Г. Квітка-Основ'яненко);
Секлета гнулась, випрямлювалась, знов нагиналась, неначе тонка верба (І. Нечуй-Левицький);
Паткуль раптово встав і випрямився (Д. Мордовець);
Раптом почувся страшенний гуркіт, яхта похитнулась, потім знову випрямилася і пішла уповільненим ходом (В. Собко);
// Робитися рівним; вирівнюватися.
Криве дерево не дужо [не спроможне] випрямитись (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)