випрямлятися
ВИПРЯМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ВИПРЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ПРЯМИТИСЯ, млюся, мишся; мин. ч. ви́прямляться; док. Розправлятися або ставати прямо, рівно.
Тимоха.. став випрямлятись, мов і справжній солдат (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 292);
Секлета гнулась, випрямлювалась, знов нагиналась, неначе тонка верба (Н.-Лев., IV, 1956, 220);
Щорс підійшов до вікна і, різко повернувшись до представників інспекції, гордо випрямився: — Ось вони, кращі з кращих. Робітничо-селянські командири! (Довж., І, 1958, 212);
Раптом почувся страшенний гуркіт, яхта похитнулась, потім знову випрямилася і пішла уповільненим ходом (Собко, Скеля.., 1961, 64);
// Робитися рівним; вирівнюватися.
Криве дерево не дужо випрямитись (Номис, 1864, № 3215).
Словник української мови (СУМ-11)