випуклий
ВИ́ПУКЛИЙ, а, е.
1. Який має округло вигнуту назовні поверхню, що видається наперед; опуклий.
Вилиці випнулись, щоки запали, крутий, випуклий лоб мовби став ще крутішим (О. Гончар);
Недалеко .. метушився кучерявий юнак в окулярах з випуклими лінзами на кирпатому носі (О. Чорногуз);
Майстри виготовляють штучні облицювальні вироби з туфу із випуклою рифленою і точеною фактурою (із журн.);
// Витрішкуватий (про очі).
Раптом заговорив професор Терещенко, сухий і жовтий чоловік з витягненим кістлявим, завжди незадоволеним обличчям і випуклими короткозорими очима (В. Владко);
Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах).
2. перен. Чіткий, виразний.
Змальований Н. Королевою випуклий образ спочатку молодого лицаря, а потім ченця-винахідника Бертольда не має виразних національних рис (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)