випуклий
ВИ́ПУКЛИЙ, а, е. Який має округло вигнуту назовні поверхню, який видається наперед.
Його голова була окружена вінком золотистого проміння, а ліва рука держала випуклий щит (Фр., II, 1950, 97);
Вилиці випнулись, щоки запали, крутий, випуклий лоб мовби став ще крутішим (Гончар, Таврія.., 1957, 557);
// Витрішкуватий.
Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (Стельмах, І, 1962, 255).
Словник української мови (СУМ-11)