випускний
ВИПУСКНИ́Й, а́, е́.
1. техн. Признач. для випускання чого-небудь.
Стояли разом, що так рідко трапляється в їхній роботі, яка кидає їх увсібіч: то до пульта управління, то до випускних отворів у задній стінці мартена, то до ковшів (П. Загребельний);
Досліджено можливості зменшення експлуатаційних витрат палива дизелем шляхом оптимізації конструктивних параметрів випускної системи (з наук. літ.);
Із випускних систем поршневих двигунів внутрішнього згоряння виділяється до 2 % отруйних речовин (з наук.-техн. літ.);
Випускний клапан;
Випускний трубопровід.
2. Стос. до випуску з навчального закладу.
В середині травня восьмикласникам наспіх, без випускних екзаменів і належної урочистості, видали атестати про закінчення гімназії (Б. Антоненко-Давидович);
В числі переведених у випускний клас першим було названо Лісницького Мишка, потім йшли прізвища Мокрицького, Папаноліса, Ільницького і Шліхтіна (Б. Левін).
3. у знач. ім. ви́пускний, ного, ч., розм. Те саме, що Випускни́й ве́чір (див. ве́чір).
Випускний для кожного учня – це надзвичайна подія, до якої випускники йдуть рік за роком, здобуваючи знання, гризучи граніт науки, і відсвяткувати його потрібно яскраво та весело (з газ.);
Якщо хлопці замислюються про костюм на випускний лише незадовго до цього визначного дня, то юні панянки недосипають ночей ще з ранньої весни (з газ.);
Шкільний випускний нині коштує батькам недешево (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)