випік
ВИ́ПІК, у, ч.
1. Випечений, спечений виріб.
Дивиться Левко на хлібину, яка золотими краплинками іскриться проти місяця. Це так ловко його мати уміє жовтком помастити свіжий випік (М. Стельмах).
2. перев. мн., рідко. Червоні плями на обличчі (від злості, хвилювання і т. ін.).
Тільки червоні випіки рум'янцю на її смаглюватих щоках свідчили про невтишні бурі, які бушували в Лялинім серці (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)