виробка
ВИ́РОБКА, и, ж.
1. перев. мн., гірн. Місце, де видобувають корисні копалини.
Тепер лишилося підпалити бікфордів шнур і чекати вибухів. Всі швидко поховалися в порожні виробки, куди не досягає пряма вибухова хвиля (Д. Ткач);
Учили виробку кріпить і готувати лаву (П. Дорошко);
Мабуть, дратує [Борис] декого з тих, що на своїм віку пройшли тисячі метрів вертикальних виробок (М. Рудь);
Повітря, що заповнює порожнину обсягом 100 тисяч кубометрів, часто виштовхується у виробці шахти з надзвуковою швидкістю (з наук. літ.).
2. заст., діал. Виріб (у 1 знач.).
На довгих столах цілі оберемки огню-світу.., цілі купи усяких наїдків та напитків; вистави штучних виробок з скла (Панас Мирний);
Ми розпочали вироблювати чудернацький килим і ніяк не дамо ради цій роботі; чомусь виробка не вдається нам та й не вдається (І. Нечуй-Левицький).
△ (1) Гірни́ча ви́робка – порожнина в товщі земної кори або виїмка на її поверхні, що утворюється при видобуванні корисних копалин.
Найбільш ризикованою з огляду на небезпеку виникнення пожеж та вибухів є вугільна промисловість України, зокрема, вугільні шахти, підземні та гірничі виробки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)