виродливий

ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е.

Який має фізичні вади, потворний зовні (про людину, тварину, частини тіла).

[Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (І. Кочерга);

Культуризм призводить до шкідливої для здоров'я та й зовні виродливої м'язової гіпертрофії (з газ.);

// Який має порушення нормальної будови (про рослину).

Внесення гною безпосередньо під моркву слід уникати, бо, за даними багатьох дослідників, це призводить до формування виродливих галузистих коренів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. виродливий — виродли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. виродливий — -а, -е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла). || Який має порушення нормальної будови (про рослину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виродливий — БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. виродливий — ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла). [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (Коч.  Словник української мови в 11 томах