виродливий
ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла).
[Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (Коч., II, 1956, 517);
У живих залишали [спартанці] тільки здорових дітей: кволих або виродливих кидали в гірське урвище (Іст. стар. світу, 1957, 91);
// Який має порушення нормальної будови (про рослину).
Внесення гною безпосередньо під моркву слід уникати, бо, за даними ряду авторів, це призводить до формування виродливих галузистих коренів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 207).
Словник української мови (СУМ-11)