виродливий

виродли́вий

-а, -е.

Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла).

|| Який має порушення нормальної будови (про рослину).

Значення в інших словниках

1. виродливий — виродли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. виродливий — ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, потворний зовні (про людину, тварину, частини тіла). [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (І.  Словник української мови у 20 томах
3. виродливий — БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. виродливий — ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла). [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (Коч.  Словник української мови в 11 томах