вируючий
ВИРУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який вирує.
Яків поспішав, і чим ближче підходив до мосту, тим чіткішим ставав шум вируючої води (А. Шиян);
Слідом за старшим братом Микола ще підлітком пішов на завод, уперше крізь синь окулярів, крізь вічко братової печі побачив вируючий, як у надрах сонця, вогонь! (О. Гончар);
Ми пливемо на хисткому кораблику материнської планети вируючим потоком буття до океану таємниці (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)