виряд

ВИ́РЯД, у, ч., заст.

Одяг, обладунок і спорядження, перев. військові.

Троян і так знав, що німецькі втрати в людях рахувались сотнями, що знищено майже всю рівненську залогу і добру половину її технічного виряду (У. Самчук);

Ще не доїхав до умовленого місця, як побачив трьох верхівців – Миколу Сильвестрова і двох чоловіків у червоноармійському виряді (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. виряд — ви́ряд спорядження (ст): Привезли хлопцям боксерський виряд, радощам не було меж (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт