виряджання
ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. виряджа́ти.
Флегонтові не сподобалось таке занадто щире панькання та виряджання молодого красуня (І. Нечуй-Левицький);
Наше містечко щороку посилало туди [в семінарію] душ три-чотири, і для виряджання учнів уводився вже звичай, досить урочистий і зворушливий... (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)