Значення в інших словниках
-
виряджання —
виряджа́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
виряджання —
ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти. Флегонтові не сподобалось таке занадто щире панькання та виряджання молодого красуня (І.
Словник української мови у 20 томах
-
виряджання —
ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти. Надійшов день, коли мене мали виряджати в семінарію держати іспит. Наше містечко щороку посилало туди душ три-чотири, і для виряджання учнів уводився вже звичай, досить урочистий і зворушливий… (Вас., II, 1959, 301).
Словник української мови в 11 томах