виряджання

ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти.

Надійшов день, коли мене мали виряджати в семінарію держати іспит. Наше містечко щороку посилало туди душ три-чотири, і для виряджання учнів уводився вже звичай, досить урочистий і зворушливий… (Вас., II, 1959, 301).

Значення в інших словниках

1. виряджання — виряджа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виряджання — -я, с. Дія за знач. виряджати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виряджання — ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти. Флегонтові не сподобалось таке занадто щире панькання та виряджання молодого красуня (І.  Словник української мови у 20 томах