вирікати

ВИРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РЕКТИ, ечу, ечеш; мин. ч. ви́рік, рекла, ло; наказ. сп. ви́речи; док., заст., книжн.

Те саме, що виголо́шувати.

– Мир дому цьому й живущим в йому [ньому]! – вирікає солідним тоном отець диякон привіт у стародавньому стилі (І. Нечуй-Левицький);

Коли .. вирікав Моїсей свій суд, з глибоким поклоном відходили тяжебники, покоряючися засудові, хоч би який він був (Г. Хоткевич);

– То вирікав драконів суд, якого я не визнаю... – А який же ти суд визнаєш? – зловісно тихо допитувався Большаков. – Божий! – коротко, але твердо відповів Свєтлов (Б. Антоненко-Давидович);

То ж не один хто сказав – громада вирекла (Номис);

// ірон. Говорити авторитетно, не допускаючи заперечень.

Зрештою, хто ця дівчина для нього і за яким правом ввійшла вона сюди читати йому мораль і вирікати істини (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. вирікати — виріка́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вирікати — -аю, -аєш, недок., виректи, -ечу, -ечеш; мин. ч. вирік, вирекла, вирекло; док., заст. Те саме, що виголошувати. || ірон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вирікати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. вирікати — Виріка́ти, -ріка́ю, -ріка́єш; ви́ректи, -речу, -речеш; ви́рік, ви́рекла, -рекли  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вирікати — ВИРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РЕКТИ, ечу, ечеш; мин. ч. ви́рік, ви́рекла, ло; док., заст. Те саме, що виголо́шувати. Не раз ви конали в в’язницях брудних, Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали...  Словник української мови в 11 томах
6. вирікати — Вирікати, -каю, -єш сов. в. виректи, -речу, -чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Ном. № 10744. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: «Віддам». Г. Барв. 461.  Словник української мови Грінченка