виснажливий
ВИСНА́ЖЛИВИЙ, а, е.
Який позбавляє сил, виснажує.
Виснажлива спрага примусила його встати. Витираючи рукавом сльози, він пішов шукати води (Я. Галан);
Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам (О. Довженко);
Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним – в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (О. Гончар);
Після виснажливого дня хутір відпочивав (Б. Левін);
Тиждень Добриня з Янкою відпочивали після виснажливої дороги, від'їдалися на воєводиних харчах (В. Малик);
Війна справді була тяжка й виснажлива, недостача продуктів давалася взнаки (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)