виснажливий
ВИСНА́ЖЛИВИЙ, а, е. Який позбавляє сил, виснажує.
Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Гончар, II, 1959, 132);
Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам (Довж., І, 1958, 424);
Була довга й виснажлива війна 1914-1917 років (Ле, Ю. Кудря, 1956, 3);
Виснажлива спрага примусила його встати. Витираючи рукавом сльози, він пішов шукати води (Галан, Гори.., 1956, 85).
Словник української мови (СУМ-11)