виснажливий
ВИСНА́ЖЛИВИЙ, а, е. Який позбавляє сил, виснажує.
Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Гончар, II, 1959, 132);
Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам (Довж., І, 1958, 424);
Була довга й виснажлива війна 1914-1917 років (Ле, Ю. Кудря, 1956, 3);
Виснажлива спрага примусила його встати. Витираючи рукавом сльози, він пішов шукати води (Галан, Гори.., 1956, 85).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виснажливий — висна́жливий прикметник Орфографічний словник української мови
- виснажливий — [виеснажлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- виснажливий — -а, -е. Який позбавляє сил, виснажує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виснажливий — ВИСНА́ЖЛИВИЙ, а, е. Який позбавляє сил, виснажує. Виснажлива спрага примусила його встати. Витираючи рукавом сльози, він пішов шукати води (Я. Галан); Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам (О. Словник української мови у 20 томах
- виснажливий — ВИСНА́ЖЛИВИЙ (який позбавляє сил, виснажує), ВИСНА́ЖНИ́Й, ВТО́МЛИВИЙ (УТО́МЛИВИЙ), ВТО́МНИЙ (УТО́МНИЙ), СУТУ́ЖНИЙ, ЗВА́ЛЬНИЙ рідко. Весна означала тут.. роботу на грядках,.. Словник синонімів української мови