1. Орфоепічний словник української мови

виснажливий

висна́жливий

[виеснажлиевией]

м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виснажливий — висна́жливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виснажливий — -а, -е. Який позбавляє сил, виснажує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виснажливий — ВИСНА́ЖЛИВИЙ, а, е. Який позбавляє сил, виснажує. Виснажлива спрага примусила його встати. Витираючи рукавом сльози, він пішов шукати води (Я. Галан); Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам (О. Словник української мови у 20 томах
  4. виснажливий — ВИСНА́ЖЛИВИЙ (який позбавляє сил, виснажує), ВИСНА́ЖНИ́Й, ВТО́МЛИВИЙ (УТО́МЛИВИЙ), ВТО́МНИЙ (УТО́МНИЙ), СУТУ́ЖНИЙ, ЗВА́ЛЬНИЙ рідко. Весна означала тут.. роботу на грядках,.. Словник синонімів української мови
  5. виснажливий — ВИСНА́ЖЛИВИЙ, а, е. Який позбавляє сил, виснажує. Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Гончар, II, 1959, 132); Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам (Довж. Словник української мови в 11 томах