виснажливість

ВИСНА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж.

Властивість і стан за знач. висна́жливий.

У хворих на травматичну епілепсію було виявлено підвищену виснажливість і легку загальмованість вищої нервової діяльності (з наук. літ.);

Мінімальна мозкова недостатність проявляється у високій виснажливості мозку, розпорошеності уваги, слабкості довільного запам'ятовування (з навч. літ.);

* Образно. Гіркота щоденного прагнення і виснажливість мрій, що він у місті дізнав, обертались тепер у щасливу стому й щемлячий потяг до заспокоєння (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. виснажливість — висна́жливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. виснажливість — -вості, ж. Властивість за знач. виснажливий. || Властивість піддаватися виснаженню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виснажливість — ВИСНА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. висна́жливий; // Властивість піддаватися виснаженню. У хворих [на травматичну епілепсію] були виявлені підвищена виснажливість і легка гальмівність вищої нервової діяльності (Фізіол., II, 6, 1956, 26).  Словник української мови в 11 томах