високоверхий
ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е.
Який має високий верх або високу вершину.
Цвітуть-процвітають маки городні, і високоверхі коноплі зеленіють (Марко Вовчок);
Прибулець не вдався до критики, видно, був із розряду людей делікатних, навіть підхвалив дівчат: постарались, мовляв, отакі світлі, високоверхі корпуси звели на голому пустирищі... (О. Гончар);
В високоверхому домі на учті весільній сиділи Всі Менелая славетного родичі, друзі й сусіди (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)