високоверхий

ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має високий верх або високу вершину.

Цвітуть-процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Вовчок, І, 1955, 11);

В високоверхому домі на учті весільній сиділи Всі Менелая славетного родичі, друзі й сусіди Й бенкетували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 73).

Значення в інших словниках

1. високоверхий — високове́рхий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. високоверхий — -а, -е. Який має високий верх або високу вершину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. високоверхий — ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має високий верх або високу вершину. Цвітуть-процвітають маки городні, і високоверхі коноплі зеленіють (Марко Вовчок); Прибулець не вдався до критики, видно, був із розряду людей делікатних, навіть підхвалив дівчат...  Словник української мови у 20 томах