високодумний

ВИСОКОДУ́МНИЙ, а, е.

1. Який виявляє високодумство, сповнений зарозумілості; пихатий.

Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький);

Зроблю, як ти просиш, і дам тобі я кобилицю, Хоч і належну по праву мені, щоб знали всі інші, Що не злостивий вдачею я і не високодумний (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

2. Піднесений, урочистий.

Формувався стиль, манера викладу, творче обличчя людини, що стає письменником мужнім, бездоганно чесним і високодумним (М. Бажан);

Дзвонили в усіх церквах, і той перегук .. створював високодумний настрій в його [Тарасовій] душі (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. високодумний — високоду́мний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. високодумний — -а, -е, рідко. Який виявляє високодумство, сповнений зарозумілості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. високодумний — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. високодумний — ВИСОКОДУ́МНИЙ, а, е, рідко. Який виявляє високодумство, сповнений зарозумілості.  Словник української мови в 11 томах
5. високодумний — Високодумний, -а, -е Гордый, высокомѣрный.  Словник української мови Грінченка