високодумно
ВИСОКОДУ́МНО.
Присл. до високоду́мний 1.
Син високодумно проголошував щось далі. Та батько зовсім перестав його слухати (Ю. Шовкопляс);
Нікольський, старший лікар форту, не перейнявся його тривогою .. Помітивши Тарасів стан, промовив високодумно: – Людина, поки вона мала, повинна всім перехворіти... Як витримає, то буде жить... (Василь Шевчук);
– Занадто високодумно! – не витримав Славинський, як тільки Микола Васильович закінчив (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)